—айт о строительстве домов и коттеджей

ћ≥нлива збава душ≥ ≥ т≥ла
Ќакорчевський ј. ћ≥нлива збава душ≥ ≥ т≥ла // јрхиде¤. 2002 . є1. C. 46-53

японський сад - це живопис. …ого ун≥кальн≥сть - у м≥нливост≥ живих картин, ¤к≥ в≥дкриваютьс¤ оку. ¬они не схован≥ у штучному оточенн≥ людських осель. ¬они - продовженн¤ житла назовн≥, вих≥д у св≥т. ÷е прикордонн¤ м≥ж культурою та природою, межа перет≥канн¤ одного св≥ту в ≥нший. ≤ щонезрим≥ший цей перех≥д, то ген≥альн≥шим вважаЇтьс¤ майстер. ћистецтво сад≥вника пол¤гаЇ в тому, аби його втручанн¤ у створену картину залишалось ¤комога непом≥тн≥шим - у ¤понських садах немаЇ пр¤мих кут≥в, немаЇ дерев та кущ≥в, вистрижених у штучн≥й форм≥ ≥деальних куль чи конус≥в, немаЇ води, що неприродно струменить фонтаном у небо. ¬ода може текти лише згори додолу, жодне дерево не маЇ абсолютно правильноњ та симетричноњ крони, людина н≥коли не повертаЇ п≥д кутом у дев'¤носто градус≥в.

√оловна мета сад≥вника - не внести св≥й, людський устр≥й у навколишн≥й св≥т, а використати природне ¤к матер≥ал ≥ створити з нього власний шедевр. Ћюдина - не Ѕог, що творить св≥т ≥з н≥чого, вона лише може допомогти вже створеному краще ви¤вити себе. ” цьому розум≥нн≥ сад≥вник - не творець, а пом≥чник природи. ѕрирода, щонайменше, - це сп≥вавтор творених картин. «авд¤ки њй витвори сад≥вника завжди м≥нлив≥ та жив≥: вран≥шнЇ св≥тло перет≥каЇ у сут≥нков≥ т≥н≥, хмарне небо починаЇ с¤¤ти глибинами небес, кущ≥ й дерева ростуть, зм≥нюючи пожовкл≥сть лист¤ на граф≥чн≥сть чорноти г≥лок, а пот≥м на кольорове мерехт≥нн¤ перших кв≥т≥в. ”се це справжн≥й майстер враховуЇ, твор¤чи свою живу картину, до ¤коњ ≥нколи залучаЇ нав≥ть ≥ пейзаж, що в≥дкриваЇтьс¤ за межами саду.

ѕринцип "запозиченого пейзажу" був одним ≥з найулюблен≥ших прийом≥в в≥домих майстр≥в, ¤к≥ бачили гори вдалин≥ чи гай за межами паркану-рамки не лише ¤к тло, а ≥ ¤к активну складову частину твореноњ ними картини. Ќа жаль, багато в≥домих сад≥в втратили через сучасну багатоповерхову забудову цей ≥стотний елемент перв≥сноњ композиц≥њ. Ќараз≥ уникнути руйнуванн¤ вдалос¤ лише де¤ким ≥з них. Ќаприклад, моЇму улюбленому садов≥ у храм≥ ≈нцудз≥ ("¬сеос¤жного проникненн¤") в стародавн≥й столиц≥ япон≥њ - ≥ото. ¬≥н не згадуЇтьс¤ в переважн≥й б≥льшост≥ пут≥вник≥в дл¤ зах≥дних мандр≥вник≥в, ≥ знайти його на п≥вн≥чн≥й околиц≥ колишньоњ столиц≥ можна лише подолавши хитросплет≥нн¤ вузьких вуличок. јле наполегливим в≥дкриЇтьс¤ справжн≥й шедевр. овдра св≥тло-зеленого моху ≥з вкрапленн¤ми с≥рого кам≥нн¤, що переходить у темну зелень кущ≥в огорож≥. «а нею - св≥ж≥сть бамбукового лист¤, що переводить погл¤д ще на один щабель угору, а пот≥м - прориву прост≥р, обмежений згори п≥др≥заними г≥лками величезних ¤понських кедр≥в. ” ц≥й природн≥й рамц≥ в≥дкриваЇтьс¤ св¤щенна гора ’≥Їй, ¤ка боронить колишню столицю в≥д п≥вн≥чних в≥тр≥в ≥ сил зла, що, ¤к вважали у давнину, приход¤ть разом ≥з ними. Ќе шукайте св≥тлин цього саду серед ≥люстрац≥й до статт≥. ожного в≥дв≥дувача чемний чернець просить залишити фото- ≥ в≥деознар¤дд¤ при вход≥ - оск≥льки ан≥ клацанн¤ затвор≥в камер, ан≥ метушн¤ позуючих не повинн≥ заважати сприйн¤ттю цього шедевра, що його складовою частиною Ї ≥ пташиний щебет, ≥ шеп≥т лист¤ п≥д в≥тром, ≥ тиша.

якось ¤ прив≥в своњх знайомих до цього саду одного дн¤, коли весь краЇвид устел¤в густий туман. ћи, зв≥сно, спод≥валис¤, що ось дмухне в≥тер, в≥дкривши туманну зав≥су. јле дива не сталос¤ -мабуть, св¤щенна гора того дн¤ чомусь н≥¤к не хот≥ла бути "запозиченою" садов≥. оли ж розчаруванн¤ вже майже перейшло за край терп≥нн¤, ¤ сказав: "Ќамалюйте гору у своњй у¤в≥, дайте прост≥р своњй фантаз≥њ, в≥дпуст≥ть њњ на волю, хай туман стане "с≥рим квадратом", у ¤кому кожному в≥дкриЇтьс¤ своЇ, хай кожен створить сад своЇњ душ≥". ѕ≥сл¤ цього ми просид≥ли там ≥ще годину чи нав≥ть трохи б≥льше, ≥ кожен думав ≥ у¤вл¤в своЇ. ÷е був дивовижний стан поза межами простору й часу, стан, що переживаЇтьс¤ у медитативному транс≥.

—аме ¤к об'Їкти дл¤ медитац≥њ створювалис¤ славетн≥ сади з кам≥нн¤ та п≥ску при дзен-буддистських монастир¤х. ÷е сакральне мистецтво, до розум≥нн¤ ¤кого год≥ п≥дходити з тими ж м≥рками, що й до твор≥в, створених виключно заради вт≥хи ока. ÷е те ж саме, що намагатись оц≥нити православну ≥кону за канонами св≥тського мистецтва. Ќе знайдетьс¤ тут ан≥ перспективи, ан≥ об'Їмност≥, ан≥ тонкоњ гри св≥тла й т≥н≥. јле, попри вс≥ ц≥ начебто недол≥ки, не в≥д≥рвати ока, адже краса ≥кони - в ум≥нн≥ майстра передати тонку духовн≥сть, гор≥шн≥й св≥т за допомогою засоб≥в, орган≥чно до того аж н≥¤к не пристосованих, але Їдино можливих у св≥т≥ матер≥альних форм. —лаветн≥ майстри сакрального мистецтва - це насамперед ген≥альн≥ духовидц≥, ¤ким вдаЇтьс¤ передати побачене й в≥дчуте у духовних в≥з≥¤х люд¤м, ¤к≥ до цього поки що нездатн≥. “ак ≥ творц≥ дзенських сад≥в: нема н≥чого гарного за звичними канонами у славетному саду з п'¤тнадц¤ти камен≥в у храм≥ –ьоандз≥. √од≥ тут шукати ¤кихось аналог≥й з мор¤ми, горами, тиграми, що перепливають р≥чку, чи чимось под≥бним. ƒзенський сад - це об'Їкт дл¤ медитац≥њ, точн≥ше, зас≥б, ¤кий допомагаЇ метушливому людському розумов≥, що, за дзенським висловом, "¤к мавпа стрибаЇ по деревах", зупинитис¤ й побачити. «в≥дси лакон≥чн≥сть сакральних сад≥в - кам≥нн¤, п≥сок, мох, ≥нколи трошки кущ≥в ¤к рамка дл¤ загальноњ картини. ƒзенський сад - лише дзеркало, ¤ке допомагаЇ перевести ваш з≥р ≥з зовн≥шнього св≥ту у глибини вашоњ душ≥. —аме тут ви знайдете ≥ спок≥й, ≥ пор¤тунок, ≥ в≥дпов≥дь на б≥льш≥сть запитань. "ƒивись пр¤мо в серце" - запов≥дали дзенськ≥ патр≥архи. Ќа людей, не готових до такоњ духовноњ прац≥, чекаЇ лише розчаруванн¤. ¬с≥м ≥ншим в≥дкриЇтьс¤ справжн¤ краса навколишнього св≥ту, оновлена ≥ збагачена проникненн¤м у суть речей.